- просікати
- —————————————————————————————просіка́тидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
просікати — а/ю, а/єш, недок., просі/кти, ічу/, іче/ш, док., перех. 1) Ударяючи, пробивати, розсікати що небудь, робити отвір у чому небудь (звичайно чимсь гострим або про щось гостре). 2) Вирубуючи в лісі дерева, кущі, нижні віти, звільняти смугу землі,… … Український тлумачний словник
просічення — я, с. Дія за знач. просікти, просікати і стан за знач. просіктися, просікатися … Український тлумачний словник
просікання — я, с. Дія за знач. просікати і просікатися … Український тлумачний словник
просікатися — а/ється, недок., просі/ктися, іче/ться, док. 1) Розлазитися, розриватися (про стару тканину). || безос. 2) тільки недок. Пас. до просікати … Український тлумачний словник
просікти — див. просікати … Український тлумачний словник
індекс — див. також перелік технічних комітетів br 01 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ. ТЕРМІНОЛОГІЯ. СТАНДАРТИЗАЦІЯ. ДОКУМЕНТАЦІЯ 01.020 Термінологія (засади та координація) 01.040 Словники термінів 01.040.01 Загальні положення. Термінологія. Стандартизація.… … Покажчик національних стандартів
про... — Префікс, що вживається для творення слів з новим різним значенням. Слова ці, в більшості, мають те саме звучання і значення що й в українській літературній мові, і відрізняються тільки наголосом, напр.: проахати, пробавити, пробачити, пробачливий … Словник лемківскої говірки
сипатися — I (про щось сипке, дрібне переміщатися вниз), труситися, падати; висипатися, випадати (сипатися звідкись); сіятися (падати дрібними часточками згори; про борошно, насіння, зерно тощо падати крізь отвори); просіватися, просіюватися (крізь отвори); … Словник синонімів української мови
въдати — ВЪДА|ТИ (645), МЬ, СТЬ гл. 1.Вручить, передать что л. из рук в руки: влстелинъ града того видѣвъ ѡтрока въ такомь съмерении и покорении соуща... вдасть же ѥмоу и ѡдежю свѣтьлоу да ходить въ неи. ЖФП XII, 30б; и сън˫а бьрнъ клобоукъ съ кнѩзѩ. и… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
мъножаи — (271) сравн. степ. 1.Более многочисленный, больший по числу, количеству: въниде въ ср҃дце ѥго сотона и начаты и пострѣкати. в˫ащьша и горьша съдѣ˫ати. и множаиша ѹбииства. СкБГ XII, 12г; на мольбѹ же ста потъщавъс˫а. и брата того преставлѥниѥ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)